Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

Прислівники пишемо

РАЗОМ

якщо утворилися сполученням:

1) іменника з прийменником: знизу, уголос, удосвіта, вранці, безвісти;

2) колишнього короткого прикметника з прийменником: здалека, здавна, зокрема, зліва, знову, напевне, допізна, нарізно, АЛЕ: в основному, в цілому;

3) числівника з прийменником: спершу, вдруге, заодно, поодинці, натроє; АЛЕ: по троє, по четверо; по-третє, по-четверте тощо;

4) займенника з прийменником: нащо, навіщо, передусім, внічию;

5) прислівника з прийменником: віднині, забагато, надалі, повсюди, потроху, АЛЕ назавтра, на потім, на ура; на-гора (шахтарський термін);

6) сполученнями будь-якої частини мови з кількома прийменниками: удосвіта, завдовжки, напередодні, навпростець, навкруги, наприкінці;

7) з кількох основ (з прийменником чи без нього): горілиць, голічерева, обабіч, босоніж, мимоволі, праворуч, насамперед, стрімголов;

8) сполучення різних частин мови з частками аби, ані, де, чи, що, як: абикуди, абияк, анітрохи, дедалі, чимало, щовечора, якомога, АЛЕ: тільки що, як коли, як слід, як треба.

·ОКРЕМО

Прислівникові сполучення іменника та прийменника пишемо окремо. Такі сполучення помітно зберігають значення своєї частини мови, тому вони не повністю перейшли до розряду прислівників: на жаль, на щастя, до речі, на зло, без кінця, з радості, ріку рік, день у день, разу раз, раз по раз, з боку на бік, сам на сам, АЛЕ віч-на-віч.

Деякі прислівники пишемо окремо, хоча без прийменників їхні компоненти не функціонують: без у гаву, без упину (АЛЕ безперестанку); до вподоби, до загину, до останку.

Окремо також пишуться прислівникові сполучення слів у формах знахідного й орудного відмінків однини: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

АЛЕ: в кінці-кінців, тет-а-тет.

ЧЕРЕЗ ДЕФІС

Якщо утворені:

1) сполученням прислівників з частками -но, -то, -от, -таки, казна-, хтозна-, будь-, -небудь: будь-коли, хтозна-як, будь-де, де-то, як-от, якось-то;

2) повторенням слів або основ, а також сполученням двох синонімічних чи антонімічних слів: віч-на-віч, врешті-решт, близько-близько, ледве-ледве, хоч-не- хоч, пліч-о-пліч, часто-густо, тишком-нишком, більш-менш, зроду-віку, сам-один;

3) сполученням прикметника, займенника й порядкового числівника з по- і суфіксами -ому, -ему, -и, -е (-є): по-батьківському, по-новому, по-твоєму, по- латині, по-українськи, по-людськи, по-перше, по-третє.

АЛЕ: по батькові, по праву, по троє, потихеньку, помаленьку.