Речення — основна синтаксична одиниця, що виражає певну думку, вимовляється з закінченою інтонацією й служить одиницею спілкування.

Речення складається зі словосполучень, слів або окремого слова:

Вже останній сніг розтанув. Тепло, весело... Весна! (Забіла).

Кожне речення має певне граматичне значення. Це значення передусім і найчастіше виражається підметом і присудком, які становлять граматичну основу речення.

Речення тієї самої будови мають однакове граматичне значення: Учитель пояснює. Учень запам'ятовує. Для цих речень характерні такі граматичні ознаки: особа виконує реальну дію, виконує її в момент розповіді про неї. Речення Ти пояснюй. Ти запам'ятовуй, мають інше граматичне значення: вони виражають побажання чи прохання.