Порядок слів у реченні в українській мові є вільним, бо за кожним з членів речення не закріплене якесь постійне місце. Більш звичний порядок слів називаємо прямим, менш звичний - непрямим, або зворотним.

При прямому порядку слів підмет ставлять перед присудком: Я спочиваю. Соловейко співає. При зворотному - після нього: Спочиваю я. Співає соловейко.

Означення при прямому порядку слів ставлять перед означуваним словом: Цвітуть рожеві квіти. Маленькі діти граються у дворі.

Обставину при прямому порядку, як правило, ставимо після дієслова-присудка: Приїдеш вчасно. Поїдемо додому. Обставина може довільно розміщатись у реченні: Зранку ми вирушаємо у похід. Ми вирушаємо у похід зранку. Ми зранку вирушаємо у похід.

Прямий порядок слів характерніший для наукових і публіцистичних творів, а зворотний (його ще називають інверсією) - частіше надибуємо в художніх творах.

Лише в небагатьох випадках інверсія слів у реченні змінює його зміст: День замінює ніч. - Ніч замінює день. Йому двадцять літ. - Йому літ двадцять.

Зазвичай найбільш важливе слово в повідомленні ставлять або на початку, або в кінці речення: Завтра поговоримо на цю тему. - На цю тему поговоримо завтра. Учень написав диктант без помилок. Учень без помилок написав диктант.