Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Другорядні члени речення

Означення

Це другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета: Суворих слів, холодних і жорстоких, пребираю низку, ніби чотки (Рильський).

Означення відповідають на питання який? чий? котрий? Може приєднуватись до іменника й до будь-якої частини мови, що набула ознак іменника: Візьми моє маленьке гнівне я (Симоненко). Як правило, залежить від підмета й додатка.

Означення бувають узгоджені та неузгоджені.

Узгоджені - узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку і виражаються прикметником, дієприкметником, займенником, співвідносним з прикметником, порядковим числівником, кількісним числівником (крім називного та знахідного відмінків): Рука потисла гарячі пальці. Йому було видно охоплену руками голову. Пригадай свою молодість. Уже народилась і друга дитина. Я зустрів трьох товаришів.

Неузгоджені - приєднуються до означуваного іменника зв'язком керування або прилягання.

Виражаються іменником у непрямому відмінку з приймеником або без нього, прислівником, дієприслівником, присвійними займенниками її, його: капелюх батька, народ України, чоботи чорного кольору, брови дугою, проблема номер один, поїзд Київ-Лондон, дорога на південь, вхід праворуч, дорога вгору, стрільба лежачи, час вставати, уроки в першу зміну.

Прикладка - це різновид означення, виражений іменником, дає другу назву предметові. Прикладка характеризує особу за:

• професією, родом занять: лікар-терапевт. дідусь-пенсіонер:

• національністю: дівчина-українка. юнак-білорус:

• місцем проживання: жінка-харків'янка:

• віком: хлопець-підліток;

• родинними стосунками: дівчата-сестри;

• родовою назвою при видовій і навпаки: Київ-град, місто Харків:

• якісною характеристикою: берізка-красуня. юнак-велетень.

Прикладки бувають:

- непоширені (виражені одним словом): газета-тижневик;

- поширені (виражені кількома словами): газета «Голос України».

Прикладка узгоджується з пояснюваним словом у відмінку, роді й числі (жінка-мати), або тільки у відмінку (місто Чернівці), або у відмінку й числі (дівчина-підліток).

З двох іменників - власного імені людини й загальної назви - прикладкою здебільшого буває загальна назва: Петренко (який?) інженер. Галя (яка?) спортсменка. Коли ж власна назва не є ім'ям людини, то прикладкою виступає власна назва: гора (яка?) Ельбрус, річка (яка?) Буг.

Прикладку пишемо ЧЕРЕЗ ДЕФІС, якщо:

1. Прикладка характеризує предмет за якісними ознаками (віком, національністю, фахом, місцем проживання): дівчина-красуня (можна замінити словосполученням з прикметником красива дівчина), хлопець-малюк (маленький хлопець), чоловік-білорус (білоруський чоловік), юнак-киянин, учитель-математик.

2. Якщо вужче поняття (видове) передує ширшому поняттю (родовому): дуб-дерево, полин-трава, Дніпро-ріка, Шевченко-художник. АЛЕ: заєць-русак, льон-довгунець, гриб-паразит, жук-короїд - терміни.

3. Якщо не можна визначити місце прикладки, то незалежно від позиції ставимо дефіс: дівчина-піаністка, хлопець-студент - піаністка-дівчина, студент-хлопець.

Умовні власні назви підприємств, установ, організацій, пароплавів, поїздів, творів мистецтва, журналів, газет тощо пишемо в лапках: поема «Мойсей», журнал «Всесвіт», кінотеатр «Світ», газета «Долоньки».






Help with assignments by Writix

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити