Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Другорядні члени речення
Означення
Це другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета: Суворих слів, холодних і жорстоких, пребираю низку, ніби чотки (Рильський).
Означення відповідають на питання який? чий? котрий? Може приєднуватись до іменника й до будь-якої частини мови, що набула ознак іменника: Візьми моє маленьке гнівне я (Симоненко). Як правило, залежить від підмета й додатка.
Означення бувають узгоджені та неузгоджені.
Узгоджені - узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку і виражаються прикметником, дієприкметником, займенником, співвідносним з прикметником, порядковим числівником, кількісним числівником (крім називного та знахідного відмінків): Рука потисла гарячі пальці. Йому було видно охоплену руками голову. Пригадай свою молодість. Уже народилась і друга дитина. Я зустрів трьох товаришів.
Неузгоджені - приєднуються до означуваного іменника зв'язком керування або прилягання.
Виражаються іменником у непрямому відмінку з приймеником або без нього, прислівником, дієприслівником, присвійними займенниками її, його: капелюх батька, народ України, чоботи чорного кольору, брови дугою, проблема номер один, поїзд Київ-Лондон, дорога на південь, вхід праворуч, дорога вгору, стрільба лежачи, час вставати, уроки в першу зміну.
Прикладка - це різновид означення, виражений іменником, дає другу назву предметові. Прикладка характеризує особу за:
• професією, родом занять: лікар-терапевт. дідусь-пенсіонер:
• національністю: дівчина-українка. юнак-білорус:
• місцем проживання: жінка-харків'янка:
• віком: хлопець-підліток;
• родинними стосунками: дівчата-сестри;
• родовою назвою при видовій і навпаки: Київ-град, місто Харків:
• якісною характеристикою: берізка-красуня. юнак-велетень.
Прикладки бувають:
- непоширені (виражені одним словом): газета-тижневик;
- поширені (виражені кількома словами): газета «Голос України».
Прикладка узгоджується з пояснюваним словом у відмінку, роді й числі (жінка-мати), або тільки у відмінку (місто Чернівці), або у відмінку й числі (дівчина-підліток).
З двох іменників - власного імені людини й загальної назви - прикладкою здебільшого буває загальна назва: Петренко (який?) інженер. Галя (яка?) спортсменка. Коли ж власна назва не є ім'ям людини, то прикладкою виступає власна назва: гора (яка?) Ельбрус, річка (яка?) Буг.
Прикладку пишемо ЧЕРЕЗ ДЕФІС, якщо:
1. Прикладка характеризує предмет за якісними ознаками (віком, національністю, фахом, місцем проживання): дівчина-красуня (можна замінити словосполученням з прикметником красива дівчина), хлопець-малюк (маленький хлопець), чоловік-білорус (білоруський чоловік), юнак-киянин, учитель-математик.
2. Якщо вужче поняття (видове) передує ширшому поняттю (родовому): дуб-дерево, полин-трава, Дніпро-ріка, Шевченко-художник. АЛЕ: заєць-русак, льон-довгунець, гриб-паразит, жук-короїд - терміни.
3. Якщо не можна визначити місце прикладки, то незалежно від позиції ставимо дефіс: дівчина-піаністка, хлопець-студент - піаністка-дівчина, студент-хлопець.
Умовні власні назви підприємств, установ, організацій, пароплавів, поїздів, творів мистецтва, журналів, газет тощо пишемо в лапках: поема «Мойсей», журнал «Всесвіт», кінотеатр «Світ», газета «Долоньки».