Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ
Заміна прямої мови непрямою
Непрямою мовою називаємо чуже мовлення, що передають не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання: Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею (Хвильовий).
Речення з непрямою мовою - це складнопідрядне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова - залежним: Усякий скаже, що Дніпро чудовий. Хтось запитав, де найближча зупинка.
Підрядне речення, що передає чуже мовлення, поєднується з головним сполучниками та сполучними словами. Зокрема, коли пряма мова є розповідним реченням, то використовуємо сполучники що, ніби, якщо спонукальним, то сполучник щоб, коли питальним, то в ролі сполучних слів виступають займенники й прислівники: хто, що, який, чий, де, куди, звідки, коли тощо, а також частка чи в ролі сполучника.
При цьому особові та присвійні займенники І та II особи ставимо у формі III особи однини та множини. Відповідним чином змінюють і форми дієслів, тому що чуже мовлення передається від особи автора: Валерій сказав, що він знає того чиновника. Порівняйте: Валерій сказав: «Я знаю того чиновника».
Звертання, вигуки, а іноді вставні слова, частки, деякі члени речення при заміні прямої мови непрямою пропускаємо. Порівняйте: «Не барися ж, мій синочку, швидше повертайся», - сказав батько. - Батько сказав синові, щоб той не барився, швидше повертався.
Непряма мова передає лише основний зміст чужого мовлення, втрачаючи його лексичну та інтонаційну своєрідність.