Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

МОРФОЛОГІЯ

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ДІЄСЛОВО

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.

Дійсний спосіб означає дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься. Саме у зв'язку з цим дієслова дійсного способу мають форми теперішнього, минулого й майбутнього часу, особи й числа, а для минулого часу - і форми роду: знаю, знаємо, знаєш, знаєте, знає, знають, знатиму (буду знати) знатимеш (будеш знати)..., знав, знала, знало, знали.

Час дієслова

Ця категорія пов'язана з видом дієслова.

Вид

Час

теперішній

минулий

майбутній

недоконаний

Змінюється за особами та числами: читаю, читаємо, читаєш, читаєте, читає, читають

Змінюється за родами та числами: казав, казала, казало, казали

Змінюється за особами та числами Є дві форми:

1) проста форма: проситиму, проситимеш...

2) складена форма: буду просити, будеш просити...

доконаний

Немає

Змінюється за родами та числами:

Змінюється за особами та числами:

-

сказав, сказала,

попрошу, попросимо, попросиш,

сказало, сказали

попросите, попросить, попросять

Теперішній час

Форми теперішнього часу виражають дію, яка відбувається в момент мовлення:

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину (Шевченко).

Форми теперішнього часу утворюють за допомогою особових закінчень, що приєднуються до основи теперішнього часу дієслова:

особа

однина

множина

І

нес-у

зна-ю

нес-емо

зна-ємо

II

нес-еш

зна-єш

нес-ете

зна-єте

III

нес-е

зна-є

нес-уть

зна-ють

Минулий час

Минулий час дієслів означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення: Вже засвітились в небі зорі, усе заснуло, заснуло й горе (Леся Українка).

Минулий час утворюємо від інфінітивної основи за допомогою суфікса -л-, що виступає в жіночому, середньому роді однини та множини, та суфікса -в-, що походить з -л- у чоловічому роді: писав - писа-л(а), -л(о), -л(и).

Дієслова минулого часу в українській мові мають граматичну категорію роду, що виконує лише синтаксичну функцію - забезпечує узгодження дієслів-присудків, виражених формами минулого часу, з іменниками та займенниками-підметами: Микола направив струни, повів смичком - і весела пісня розляглася по хаті (Нечуй-Левицький).

У множині дієслова минулого часу за родами не розрізняють (ходили, читали, робили).

Майбутній час

Форми майбутнього часу виражають дію, що відбувається після того, як про неї повідомлялося: Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закупличуть (Сосюра).

Майбутній час в українській мові має форми доконаного та недоконаного виду.

Форми дієслів майбутнього часу доконаного виду мають ті самі особові закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі. Це проста форма майбутнього часу: пишу (теп. час) - напишу (майб. час), роблю (теп. час) - зроблю (майб. час), кричу (теп. час) - закричу (майб. час).

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми: складну та складену.

Складну форму творять додаванням до інфінітива відмінюваного дієслова особових закінчень:

• для I, II, III особи однини закінчення -му, -меш, -ме,

• для форм множини -мемо, -мете, -муть.

Особа

Однина

Множина

І

нести-му

нести-мемо

II

нести-меш

нести-ме те

III

нести-ме

нести-муть

Складену форму творимо поєднанням інфінітива змінюваного дієслова й особових форм допоміжного дієслова бути (майбутнього часу простої форми):

Особа

Однина

Множина

І

буду нести

будемо нести

II

будеш нести

будете нести

III

буде нести

будуть нести

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов чи бажану. Творимо від дієслів минулого часу за допомогою частки б(би). Дієслова умовного способу мають лише форми роду та числа. Форму особи виражають за допомогою займенників, а категорія часу відсутня:

Однина

Множина

чоловічий рід

жіночий рід

середній рід

ходив би

ходила б

ходило б

ходили б

Частку би ставимо після дієслів, які закінчуються на приголосний: ходив би, косив би, читав би, а частку б - після дієслів, що закінчуються на голосний: ходила б, косило б, співали б.

Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради виражає спонукання до дії, яка реально ще не існує: Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не иурайтесь (Шевченко).

Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи, числа і не мають категорії часу. Форми наказового способу утворюють від основ теперішнього часу за допомогою закінчень -и, -імо (-їм), -іть (-іте): неси, роби, несімо, робім, несіте, робіть.

! У кількох дієсловах у формі наказового способу відбувається подвоєння приголосних: усвідоммо, познайоммось, повідоммо.

Однина

Множина

І

Складена форма

говорити - говорімо

-імо

(хай, нехай + особова форма)*

грати - граймо

-мо

II

вибрати – вибери

спішити - спішіть

-іть

мити – мий й

визначити - визначте

-те

III

сісти – сядь ь

Складена форма (хай, нехай + особова форма)

Утворення складеної форми наказового способу дієслів першої особи однини можливе не від усіх дієслів, переважну більшість з них творять від дієслів доконаного виду: хай візьму, нехай попрошу, хай сяду, нехай прийду.

Наказовий спосіб утворюємо також і від дієслів з постфіксом -ся (-сь): піднесися, засмійся.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити